Макс Хейзан через мотоцикли ледь не втратив життя, але у підсумку перетворив їх на основне своє захоплення. Розпочав він займатися цими машинами лише у 2012 році, проте уже сьогодні його ім’я уже можна побачити у світових рейтингах найкультовіших кастомних виробників, а також серед володарів численних призів і премій.

За усі ці шість років з майстерні Хейзана вийшли всього-на-всього 14 машин, щоправда, щось схоже на його витвори у світі знайти буде складно, оскільки кожен мотоцикл виробляють у єдиному екземплярі та без жодних повторів.

Крім того, є ще один момент, який виділяє нью-йоркця зі сотень інших майстрів – практично всі, навіть найменші деталі він створює власноруч, окрім лише трьох: двигуна, коліс і шин. Але саме з останніх розпочинається дизайн майбутнього мотоцикла, який існує лише в голові Хейзана.

Так, Макс вішає довгий ватман, приставляє до нього колеса та двигун, а потім бере до рук маркер і починає фантазувати, виводячи решту деталей: раму, бензобак, кермо, підніжку. Як зізнається майстер, він може так годинами сидіти у пошуках нових рішень, оскільки у каталоги зі всім готовим заглядати не любить.

Бажання творити – у крові

За словами Хейзана, перші передумови до такого захоплення – створення власного дизайну – у нього з’явилися ще у дитинстві. Річ у тім, що тоді Макс дуже любив складати конструктор Lego, щоправда, подеколи йому бракувало стандартних форм, і він виплавляв фігурки у мікрохвильовій печі та ліпив потрібні деталі. Зараз же відбувається фактично те ж саме, тільки конструктор став трохи більшим, а пластмаса перетворилась на метал, проте намагання вийти за рамки залишилося незмінним.

Сам процес створення крафтового байка займає від трьох до п’яти місяців. Створивши відповідні креслення, Хейзан з пінопласту вирізає деталі, бо це, на його переконання, допомагає відчути об’єм і вдосконалити форму. А далі залишається лише фізична робота з металом – вирізання, вигинання, паяння та шліфування усього необхідного. Як стверджує майстер, цього навчився самостійно.

Допоміг нещасний випадок

Хейзан любить підкреслювати, що навіть не намагається порахувати, скільки часу проводить у майстерні, бо це приносить йому справжнє задоволення. Однак, усього цього могло й не бути. Як Макс наголошує у кожному своєму інтерв’ю, почав він займатися створенням мотоциклів завдяки батькові та нещасному випадку. За його словами, свого часу працював він дизайнером інтер’єрів, і така робота була для нього занадто нудною.

Змінити життя допоміг нещасний випадок: на мотокросі Хейзан зламав ногу, і це його на чотири місяці прикувало до ліжка. Відтак, аби якось себе розважити, Макс почав експериментувати зі своїм велосипедом – приєднав до нього двигун. А далі вже взявся за мотоцикли, оскільки зрозумів, що розганятись до 90 кілометрів за годину на тоненьких шинах не надто безпечно. За усім цим пильно спостерігав його батько, а потім заявив, що з цього хобі може вийти щось путнє. У підсумку порадив своєму сину кинути роботу, зануритись з головою у крафтовий дизайн та пообіцяв на один рік підтримати його фінансово.

Хоча успіх до Хейзана прийшов не одразу, але після продажу вже першого мотоцикла на молодого майстра посипалися замовлення, а гонорари дуже швидко сягнули шестизначних сум.

Гроші – не головне

Максу дуже часто пропонують спростити дизайн, узяти готові деталі та знизити ціни – мовляв, так заробить більше. Але той лише похитує головою та каже, що справа – не у грошах. Йому, перш за все, важливо ставити перед собою виклики, ризикувати та робити щось цілковито нове.