Льюїс Пейн та Ненсі Брунс виробники солі в сьомому поколінні. Не так давно вони перебралися до родинного маєтку в містечку Молден у Західній Вірджинії, де 200 років тому їхні предки видобували цей незамінний на кожній кухні продукт. Отож, брат та сестра вирішили відновити традиції та почати видобувати сіль дідівським методом.

Історія родинної справи

Дікінсони – прародичі Ненсі та Льюїса – жили в унікальному місці. Адже долина річки Каноха, що розташована серед гірських хребтів Аппалачі з її схованими глибоко в надрах доісторичними солончаками, була колись відомим осередком солевидобування. Так у 1817 році Дікінсони вирішили не втрачати можливість та використовувати дані їм природні ресурси максимально.

Завдяки відмінній якості їхня сіль швидко ставала популярною. А згодом на ярмарку у Лондоні навіть отримала найвищу відзнаку якості. На жаль, у 20 столітті слава аппалачських солеварів занепала, і лише тепер – через сім поколінь – їхню справу відродили нащадки.

Що спонукало Ненсі та Льюїса відновити традиції

Саме спільна любов до здорової їжі й підштовхнула Ненсі та Льюїса взятися за це непопулярне діло. Крім того, обидва полюбляють своє домашнє господарство, а також вірять у родинні цінності.

Невелике виробництво, яке вони налагодили, включає традиційні, перевірені часом, технології та водночас трохи осучаснені методи. Брат та сестра переконують, що найважливішим для них є було і залишається збереження природних властивостей солі. Їхня мета: використовуючи силу землі та підручні засоби, отримати бездоганний екологічно чистий продукт.

Як виготовляють екологічно чисту сіль

Майбутню сіль солевари виготовляють з ропи. Це такий насичений соляний розчин, який добувають з водоймищ, підземних пустот та відкладів солевмісних озер. На відміну від морської води ропа, яку викачують насосом зі свердловини, не містить важких металів чи інших шкідливих речовин.

Колись, щоб підігрівати розсіл для подальшого його випаровування, предки спалювали дрова та вугілля. Ненсі ж та Льюїс використовують лише тепло сонця. У ємностях, накритих, наче величезні парники, плівкою, соляний розчин випаровується у природний спосіб. Відбувається це в кілька етапів: ропу переливають з чана в чан зі щораз більшою концентрацію солі. Зрештою, від розсолу залишаються лише дивовижні білі кристали.

Ще вологу сіль акуратно збирають вручну та висушують підвішеною в мішках. Увесь процес – від закачування ропи в резервуар до отримання готової партії солі – може тривати до шести тижнів улітку. А взимку, буває, що й усі три місяці. Все залежить від погодних умов.

Солевари зізнаються, що виготовляти сіль не так вже й просто, але воно того варте. Багата на природні мінерали, без консервантів та жодних штучних домішок, – сіль Дікінсонів смакує істинним гурманам, поціновувачам здорової їжі і крафту.