У село Яворів на Прикарпатті тягнуться люди звідусіль. А все тому, що тут знають, як із простого клаптя вовни зробити унікальний автентичний витвір, омитий у кришталевій гірській воді та сповнений непідробної енергетики Карпат. Мовиться про ліжник – традиційну гуцульську ковдру, зіткану з натуральної овечої шерсті.

 

 

Особливість ліжників родини Кіщуків

У родині Кіщуків ліжникарство – родинне заняття, яке передається з покоління в покоління. Старша із жінок Наталя буквально росла поруч із ткацьким станком, а навчила її цьому ремеслу бабуся ще у шість років. Від неї рукодільниця й успадкувала раритетний верстат, який справно працює досі.

З-під умілих рук жінки на цьому устаткуванні пасмо за пасмом, з ранку та до вечора, виростає цільне полотно. Яким саме буде орнамент, – дивовижні гірські пейзажі чи характерні гуцульські символи – майстрині підказує натхнення. Використовує вона й виключно природні барвники – зокрема, Наталі у нагоді стає настій із лушпиння цибулі, кори дуба чи горіхового листя.

Як створюють ліжник

Технологія ліжникарства, попри свою складність і марудність, не змінюється уже понад сотню років. Увесь процес – від виготовлення пряжі до готового виробу – може зайняти щонайменше тиждень, а то й навіть більше.

Як тільки зіткали ліжник, його одразу несуть до валила – так називають дерев’яну діжу, у яку сильним потоком спадає вода. Сюди тканину занурюють на кілька годин, і вона у підсумку стає більш цупкою, а ззовні з’являється невеликий ворс, який потім ще треба буде гарненько начесати.

Ще одні таланти Наталії Кіщук

Щоправда, одними ковдрами Наталя не обмежується. Створює жінка й авторський одяг, який не гребують носити навіть знаменитості. Тут також вона поєднує давні традиції та сучасні віяння.

Як переконує рукодільниця, зіткані нею речі не порівняти з фабричними. А вся річ у співі. Коли прядеш, каже, треба обов’язково співати – це надихає їх живою енергією. Оці свої знання Наталя й сама передає молодому поколінню.