"Клямра" – це невеличка львівська мануфактура, яка відтворює у своїх виробах прадавню технологію, відому ще з часів Трипільської культури, – мосяжництво. Саме тут "вливають" душу у свої латунні "шедеври" сучасні майстри ливарної справи.

На цих полицях ви не знайдете новомодних пряжок для ременів "а ля ґуччі" чи інших гламурних аксесуарів. Цінність цих речей в іншому – у них живе душа.

 

 

З чого почалася історія "Клямри"

На Гуцульщині мосяжем називали сплав олова, міді та сурми. З нього виготовляли речі для побуту: бартки, люльки, прикраси, а ще – пряжки до ременів.

Саме з пряжок для ременів почалася історія "Клямри". Перші три власник однієї з львівських кнайп Андрій Левицький зробив для себе та друзів. До цього він уже мав яку-не-яку справу з металом. Чоловікові доводилося виготовляти для свого закладу стилізовані деталі інтер’єру – дверні ручки, засуви, гачки для вішаків. Так, поступово, усе й закрутилося: успішний ресторатор з головою поринув у ливарну справу.

Від ідеї до виготовлення одного такого авторського виробу можуть піти місяці праці. Спершу малюють ескіз, потім його доводять до досконалості в комп’ютерній моделі, далі на 3D-принтері друкують пластиковий взірець, який відправляють у майстерню. Там остаточно згладжують усі нерівності і на його основі готують форму для лиття.

Серед мотивів переважає патріотична тематика

Після відливу свій виріб майстер доводить до пуття вручну: відрізає зайве, полірує, просвердлює дірки, відчищає від напилення, покриває патиною, і – знову полірує, надаючи йому фінального вигляду.

Кожна така пряжка не лише індивідуальна, а й має свою характерну особливість: зображення на звороті часто відрізняється та доповнює основний малюнок – з лицьового боку. Серед мотивів переважає патріотична тематика: від часів Київської Русі та періоду козацької доби – і до сучасності.

Ці вишукані латунні клямри з гордістю носять українські захисники, знаменитості і звичайні українці. Саме вони – шанувальники індивідуальності та стилю – надихають майстрів на нові ідеї.